Госпітальний округ – це територія, розмір та кількість населення якої дає можливість сформувати ефективну і сучасну медичну мережу повного циклу.

Госпітальні ради, що створюються в госпітальних округах та включають представників місцевих рад територій, які входять в округ, – це інструмент співробітництва громад. Ані госпітальні округи, ані госпітальні ради не є окремими рівнями виконавчої влади, юридичними особами чи суб’єктами господарювання. Госпітальна рада округів – це майданчик для досягнення домовленостей щодо того, які медичні заклади на території округу потрібно підсилювати, а які перепрофілювати.

Територія обмежує максимальний географічний розмір округу. Доїзд з будь-якої точки округу до лікарні інтенсивного лікування не має займати більше ніж 60 хвилин (120 хвилин до лікарні другого рівня).

Кількість населення обмежує мінімальний розмір округу. Тобто, кількості населення в 120 тисяч осіб вистачає, щоб забезпечити навантаження на лікарню інтенсивного лікування першого рівня. За такої кількості населення у лікарів буде достатньо практики, щоб не втрачати кваліфікацію.

Формування госпітальних округів не пов’язане з адміністративно-територіальною реформою. Територіальний устрій робиться на десятки років, а госпітальний округ є динамічною структурою. Якщо в Україні, приміром, з’являться європейські дороги, суттєво зміниться час доставки пацієнта до тих чи інших лікарень, межі госпітальних округів також зміняться. На зміну їхніх меж можуть також впливати й інші фактори.

Госпітальні округи не є прямо пов’язаними з об’єднаними територіальними громадами, бо переважно ОТГ невеликі за розміром, і мають справи з первинною медичною допомогою: з лікарською амбулаторією, фельдшерсько-акушерським пунктом тощо. Натомість госпітальні округи більше стосуються лікарень. Але разом з тим, мешканці ОТГ лікуються також у лікарні, відтак це є їхньою інфраструктурою вторинного рівня.

Госпітальний округ має включати принаймні одну лікарню інтенсивного лікування (першого чи другого рівня), у разі наявності лікарні другого рівня – охоплення території з населенням мінімум 200 тисяч осіб, а у разі наявності лікарні першого (базового) рівня – 120 тисяч осіб.